Років десять тому, коли авторка цих рядків починала ходити в гори, то носила сирі продукти для приготування їжі. На кожного учасника походу припадали три кілограми їжі. Ще стільки ж – на спорядження та кухонний інвентар.
Під час походу на тривалий час відчувається кожен грам, а їжа та інвентар “борються” за місце у рюкзаку, виштовхуючи з нього інші речі. Авторка намагалася сушити овочі в духовці, через що нерідко доводилося їсти суп з “гумової” картоплі.
Однак згодом їжа перестала бути тягарем. Виявилося, що раціон на одну людину може поміститися у верхній клапан рюкзака, а вага однієї порції знизилася до кількох сотень грамів. Цим рятівним рішенням стали сушені продукти та сублімати.
“Харчі” – це український виробник сушених та сублімованих готових страв, які користуються популярністю серед туристів та військових. Під час атаки на Київ 17 червня 2025 року росіяни знищили всі виробничі потужності компанії.
За словами засновника та власника “Харчів” Станіслава Стародубцева, “згоріло абсолютно все”, а збитки сягають 2 млн дол. “Економічна правда” розповідає історію становлення компанії, яка не опускає руки і продовжує працювати.
Від редакції. Малий та середній бізнес формує понад половину економіки. Його представники не можуть лобіювати власні інтереси, як це робить великий бізнес, але вони завжди пристосовуються до умов та знаходять нові шляхи для розвитку.Новини 24 поділяє принципи, якими керуються підприємці в прагненні до зростання, тому редакція ділиться їхніми цікавими історіями. Ці історії – не про приголомшливий успіх та великі статки. Ці історії про те, як закохані у свою справу українці розвиваються, працюють самі, дають роботу іншим та діляться досвідом.Спочатку допомогли конкурентам, а потім “зробили” себе
Бізнес з продуктами харчування для Станіслава не є чимось новим. З початку 2000-х його компанія Jasmin фасувала сухофрукти та горіхи, продавала їх у магазини. Така продукція мала попит серед різних виробників, наприклад, мюслів, тож на певному етапі в нього виникла ідея робити саме інгредієнти. У цьому напрямку компанія працювала тривалий час, вигадуючи нові продукти.
У 2013 році, коли почався Євромайдан, а згодом прийшла і війна, підприємець шукав, як допомогти війську. “На той момент наша армія не мала нічого. Усі підприємці, хто в якому профілі працював, почали думати, що робити. І ми теж. Ми виготовляли інгредієнти. У нас було налагоджене постачання до інших компаній, але також постійно були залишки продуктів”, – згадує Станіслав.
Так прийшла ідея робити новий продукт – бананову кашу. Зробили сайт, групу у Facebook і почали фасувати кашу в звичайні пакети.
Як виглядали перші сушені каші
“Світовий ринок великий, є різні продукти, але бананової каші не було. Інгредієнти звичайні, але каша вийшла корисна, легка і дуже поживна”, – каже Стародубцев.
Новий продукт почали привозити волонтерам. “Вони забирали, а я привозив ще і ще, віддав їм дві-три тонни. Потім мені почали давати якісь гроші. Далі з’явився запит на щось інше”, – розповідає Станіслав. Так з’явилися гречана каша з яловичиною, а згодом – рисова каша із свининою та вівсянка з родзинками.
Як виглядали перші сушені каші
Далі компанія пробувала робити сухпайки – індивідуальні пакунки, у яких був весь асортимент каш, чай або кава. З таким набором Станіслав прийшов у Міноборони, але там йому відмовили, бо “ці пакети не витримають мінометний обстріл”.
“Ми зрозуміли, що там ми нікому не потрібні, але в нас є справа і ми будемо працювати. Ти стаєш популярним тоді, коли в тебе є споживачі, які цінують твою їжу і тебе. Насамперед потрібно завоювати їх любов”, – каже підприємець.
Дійшовши до високого рівня продажів, Станіслав зрозумів, що це цікава ідея з точки зору бізнесу, адже на українському ринку ще не було аналогів.
За словами Стародубцева, у 2016 році до нього звернувся хлопець, який працював з магазином туристичного спорядження Gorgany і хотів запустити власний продуктовий бренд Їdlo. Він шукав когось, хто зможе робити для них такі продукти.
“Ми не особливо співпрацювали з туристичними магазинами, бо в нас добре йшли продажі через інтернет, їжа користувалася попитом серед військових. Так почалася співпраця з Їdlo. Вони надавали дой-паки – тришарові пакети, які можна ставити вертикально з готовою їжею, а ми робили продукцію”, – пригадує Станіслав.
Читайте також:
MasloTOM: як з радянської кавомолки масштабувати виробництво солодощів
За угодою, підприємець передав в управління сайт, сторінку в соцмережах і не міг продавати продукцію ще комусь. Така співпраця тривала недовго.
“У 2017 році прийшли люди з Їdlo і сказали: “Ми розриваємо договір”. Для мене це було як цеглою по голові, адже ми повністю орієнтувалися лише на них. Усі права віддали і не планували нічого іншого”, – згадує Стародубцев. Після цього він вирішив створити власний бренд. Так у 2017 році з’явилися “Харчі”.
Що таке сублімати і “з чим їх їдять”
“Харчі” почали випускати продукцію в дой-паках під власною маркою. Особливість такого пакування дозволяє легко приготувати та споживати їжу: у дой-паки потрібно залити окріп, далі страва настоюється 20 хвилин і готова до споживання. Згодом з’явилася упаковка з отворами для пальців. За словами власника бізнесу, такого ніхто раніше не робив, тож цю упаковку навіть запатентували.
Дой-пак з отворами для пальців
Часто сублімованими продуктами називають і сушені страви, але з технічної точки зору це неправильно. Мета одна – висушити продукти, але підхід інший. Сушені продукти – ті, з яких воду випарували теплом, наприклад, висушили у звичайній духовці чи під сонцем. Із сублімованих продуктів воду прибирають холодом: продукт заморожують, потім поміщають у вакуум і далі випаровують вологу.
Тобто сублімація – це процес перетворення льоду на пару, минаючи рідкий стан.
“Під час теплового висушування оболонка клітин рветься. Продукт зберігає корисні властивості, але втрачає запах. При сублімації ця властивість зберігається, бо оболонка не рветься, а стискається. Потім, додавши воду, вона повертається до звичного стану. Тобто клітина наче муміфікується”, – пояснює Стародубцев.
Як відбувається цей процес? У морозильну камеру, яка стоїть у великій вакуумній камері, при температурі -50-60 градусів Цельсія на деко викладають продукти. Процес займає понад 24 години залежно від продукту: чим більше в ньому вологи – тим довше. Кожен продукт треба сублімувати окремо в готовому вигляді. Тобто спочатку варять борщ чи кашу, потім розділяють їх на компоненти та сублімують.
Сублімаційні машини
Фото prom.ua
Наразі це найсучасніша технологія сублімування продуктів, каже Станіслав. Одна сублімаційна машина коштує 150-200 тис. дол. “Харчі” мали дві установки.
Термін зберігання сублімованої їжі становить 5-20 років залежно від умов зберігання. Сушені продукти зазвичай зберігають від пів року до двох років. Така перевага субліматів позначається на їх ціні. Наприклад, сублімований борщ коштує 190 грн, а той же борщ, приготовлений з висушених продуктів, – лише 85 грн.
Від продажів на власному сайті до Amazon
На відміну від України, на західних ринках сублімовані продукти продаються давно. “На нашому ринку ми перші почали цим не займатися”, – каже Станіслав.
У 2017 році, після появи власного бренду, компанія виготовляла лише сушену продукцію. Згодом почали експериментувати із сублімованим горошком та кукурудзою, які купували в інших компаній. Коли зрозуміли, що людям такий продукт подобається, вирішили купувати власне обладнання. Першу установку придбали у 2020 році, другу – через рік. У 2020-му з’явилися і перші повністю сублімовані страви, а нову серію XL (більша порція) запустили у 2025 році.
Сублімовані страви
Фото компанії “Харчі”
“Першою стравою був сублімований омлет. Потім як додатки з’явилися окремі продукти: сметана, цибуля, часник”, – згадує власник “Харчів”.
Читайте також:
Замість харчової плівки. Як в Ужгороді запустили виробництво воскових серветок
Людей у компанії небагато: до десяти. Це технологічний бізнес і власник віддав перевагу автоматизації: маркування, пакування та прибирання доручили техніці. Люди ж працюють “як на звичайній кухні”. У 2025 році “Харчі” мали 60 видів продукції: сублімати (від 179 грн), страви (від 75 грн), вівсяні батончики (35 грн).
Сублімований борщ
Фото компанії “Харчі”
Невисоку вартість продукції Стародубцев пояснює недорогим якісним закордонним матеріалом для пакування та наявністю власних інгредієнтів (крім спецій).
Спершу продукцію продавали через власний сайт, а з часом залучили магазини та маркетплейси. У 2020 році “Харчі” почали дистриб’юцію продуктів на Amazon.
“Amazon – це початковий шлях до розвитку компанії. Якщо ви невідома компанія, то вас ніхто не буде продавати. Аби покупці іншої країни про вас дізналися, потрібно, щоб вони побачили вас у маркетплейсі. Якщо вони почнуть там купувати, то ви зможете зацікавити і дистриб’юторську компанію”, – каже Станіслав.
За його словами, Amazon колись купила компанію, яка виробляє сублімовані продукти, і з продажів лише цього товару отримує 600 тис. євро на рік. Тож, каже власник “Харчів”, у його компанії теж є великий потенціал. Однак після початку великої війни роботу з Amazon зупинили, бо виник великий попит в Україні.
Половину продажів компанія робила через власний сайт, ще 35% – через фізичні магазини, решту – через маркетплейси. “Великі туристичні магазині хочуть продавати свою продукцію, тому маленькі бренди не можуть до них пробитися”, – каже Станіслав. “Харчі” співпрацювали з магазинами “Ібіс” та “Балістика”.
Читайте також:
Соуси, пасти та десерти з волоських горіхів. Як родина переселенців створила бізнес на Львівщині
Продукцію також продають у латвійському магазині Go Hike, де їжа коштує в кілька разів дорожче, ніж в Україні. Гречку зі свининою та овочами там продають за 4,7 євро (230 грн), а в Україні – за 86 грн. За словами Стародубцева, щороку компанія збільшувала обсяги продажів на 40-50%, а річний оборот сягав 15 млн грн.
Як один російській дрон усе знищив
Будівлю в Києві на 800 кв. м Станіслав придбав у 2008 році. Крім виробництва, там був склад товарів. “Приміщення було зроблене самостійно з нуля. Ми придбали “рухлядь” і довели її до гарного вигляду”, – згадує власник.
У ніч на 17 червня Київ зазнав чергової російської атаки. Один з дронів прилетів у будівлю “Харчів” і знищив усе. “Я вийшов з офісу о 22:30, а за кілька годин усе вибухнуло. Прилетів термобаричний дрон: спершу проникає газ, потім підпалює і все вибухає”, – розповідає Стародубцев. Збитки він оцінює 2 млн дол.
Шукаючи нову будівлю, власник “Харчів” зіткнувся з проблемою: “Телефоную до Львова в компанію, яка займається нерухомістю. Перше, що запитують, чи я не займаюся військовим напрямком. Мовляв, таких орендарів брати бояться”.
Кошти, які відклали на масштабування бізнесу та новий проєкт, тепер підуть на відновлення частини потужностей. За словами Стародубцева, спочатку компанія зможе відновити виробництво сушених страв та вівсяних батончиків. “Харчі” вже почали робити три позиції. Запустити виробництво субліматів буде складніше, адже обладнання збирають на замовлення, а це не лише гроші, а й час.
“Харчі” після ворожої атаки
Фото компанії “Харчі”
Сублімати зможуть повернути за два-три місяці. “Я робив їжу для людей, а не під потреби маркетингу. На виробництві була звичайна кухня, як у ресторані, тож потрібні плити, духовки, котли. Далі – теплова сушка”, – зазначає підприємець.
У його ситуації може опинитися кожен. Бізнесам потрібно це розуміти, об’єднуватися та допомагати один одному. “Зараз я більше допомоги та співчуття отримую саме від людей, а не від бізнесів”, – підсумовує Стародубцев.
Підтримати Станіслава Стародубцева та його бізнес можна донатом або придбавши його продукцію.
