У квітні 2026 року Стокгольмський інститут досліджень миру оприлюднив свіжу статистику світових військових витрат за 2025 рік – $2,887 трлн при глобальному ВВП $117,2 трлн. На перший погляд це просто колонки цифр.
Якщо подивитися крізь оптику Джованні Арріґі – картина зовсім інша.
Це не звіт про те, скільки хто витратив на танки. Це знімок того, у якій точці системного циклу накопичення капіталу зараз перебуває кожен з ключових гравців.
Арріґі описав, що гегемон у фазі занепаду починає витрачати на утримання глобальної системи більше, ніж вона йому приносить.
Іспанія XVI століття. Голландія XVIII. Британія початку XX. Кожен з них у певний момент перетворювався з виробника на рантьє, і їхні військові видатки відносно економічної ваги починали стрибати – бо тільки силою можна було ще утримати те, що вже не утримувалося економікою.
Паралельно зростав претендент – той, хто накопичував виробничу потужність, не конвертуючи її передчасно у військову.
2025 рік – це фактично документальний знімок цієї моделі в дії. Бо коли ми кладемо поруч частку країни у світових військових витратах і її частку у світовому ВВП, виходить діагноз.
Великі гравці: гегемон, претендент, паразит
США витратили $954 млрд – 33% усіх світових військових витрат.
При тому, що американська економіка становить 26,1% світового ВВП ($30,6 трлн).
Коефіцієнт перевитрачання – 1,27.
Це означає, що Штати витрачають на оборону приблизно на чверть більше своєї економічної ваги. І це після скорочення на 7,5% у 2025-му – тимчасового, бо “зниження військових витрат США в 2025 році, ймовірно, буде недовгим”, як прокоментував директор програми SIPRI Нан Тян.
Скорочення сталося не від доброго життя: Конгрес просто не ухвалив новий пакет допомоги Україні. У 2026-му Трамп пропонує рекордні $1,5 трлн.
Ось вона – класична фінансіалізація занепаду за Арріґі.
Імперія, яка вже не може фінансувати своє домінування з продуктивної економіки, починає виштовхувати гроші у військовий сектор тому, що тільки там залишився консенсус витрачати.
На освіту, інфраструктуру, охорону здоров’я – там бійки. На “стримування Китаю” – усі за.
Китай витратив $336 млрд – 11,6% світового пирога.
При економіці у 16,6% світового ВВП. Коефіцієнт – 0,70.
Тобто Пекін витрачає на 30% менше своєї економічної ваги.
Китай збільшив військові видатки на 7,4% – 31-й рік поспіль безперервного зростання. Жодного року паузи. Але навіть з цим зростанням коефіцієнт залишається нижче одиниці.
Це і є поведінка претендента, а не агресора. Так США поводилися з 1880-х по 1910-ті. Накопичувати. Будувати кораблі. Розширювати індустрію. Не лізти у війни передчасно. Військова конвертація буде – але потім, коли продуктивна потуга дозволить нести її без надриву. Зауважимо: деякі експерти стверджують, що реальний показник Китаю може бути значно вищим, оскільки Пекін не повністю розкриває військові витрати. Навіть з поправкою на приховування коефіцієнт навряд чи перевалить за одиницю.
Росія витратила $190 млрд – 6,6% світових витрат.
При економіці у 2,17% світового ВВП ($2,54 трлн).
Коефіцієнт – 3,04.
Тобто Москва витрачає у трохи більше ніж три рази більше своєї економічної ваги. Росія витрачає 7,5% свого ВВП на військові потреби – більш ніж утричі за глобальний середній показник 2,5%. Військові витрати становлять 20% усіх державних видатків – найвищий рівень за всю історію спостережень.
Це не “поведінка великої держави”. Це конвульсія. У теорії Арріґі для подібних режимів є окрема ніша – паразитичний посередник, який живе з ренти на проходження ресурсів від колоній до глобального гегемона. Коли цикл наближається до завершення, паразит перестає отримувати свою частку і починає канібалізувати власне тіло. Саме це ми спостерігаємо: оборонка тепер пожирає 32% бюджету, а соціалка, освіта, медицина – те, що залишилося. Резерви горять, нафтогазова рента не покриває структурного розриву, на 2026-й заплановано продовження зростання.
Серединна група: ті, хто конвертує
Німеччина – $114 млрд, 3,9% світових витрат при економіці у 4,27% світового ВВП ($5 трлн).
Коефіцієнт – 0,92. Майже паритет.
Але цікавіше дивитися на динаміку: витрати зросли на 24% за рік – вперше з 1990 року Німеччина перевищила 2% ВВП на оборону, дійшовши до 2,3%. Берлін десятиліттями жив під американською парасолькою і платив мінімум. Коли парасолька почала зникати, Бундестаг екстрено змінив фіскальні правила, виключивши військові витрати понад 1% ВВП із дії боргового гальма. Класичний сигнал: клієнт усвідомив, що сюзерен більше не гарантує безпеку – доводиться оплачувати самостійно.
Британія – $89 млрд, 3,1% світових витрат при економіці 3,38% ($3,96 трлн).
Коефіцієнт – 0,92. Майже як у Німеччини.
Але в Британії динаміка обернена: витрати у 2025-му знизилися на 2%. Лондон підрізає допомогу країнам, що розвиваються – скорочує допомогу з 0,5% до 0,3% валового національного доходу, перенаправляючи кошти на оборону. Тобто на свою ж оборонку грошей бракує – доводиться красти у “м’якої сили”.
Франція – $68 млрд, 2,4% світових витрат при економіці 2,73% ($3,2 трлн).
Коефіцієнт – 0,86.
Зростання на 1,5% у 2025-му. Витрати на озброєння для збройних сил – переважно французького виробництва – зросли на 11% до $21,1 млрд. Париж, на відміну від Лондона, тримає лінію самозабезпечення оборонкою як індустріальною стратегією.
Японія – $62,2 млрд, 2,2% світових витрат при економіці 3,65% ($4,28 трлн).
Коефіцієнт – 0,59.
Найнижчий серед великих гравців. Це історично найдешевша безпека у світі – стаття 9 післявоєнної конституції плюс американський парасольковий полк. Два десятиліття “виграного” часу інвестовані не в дивізії, а в Toyota, Sony, Hitachi. Зараз ця модель розпадається. Прем’єр Санае Такаїчі пообіцяла підняти оборонні витрати до 2% ВВП – 1,4% поки що найвищий показник з 1958 року. Японія знімає експортне ембарго на летальну зброю, підписує перший контракт із австралійським флотом. Епоха безкоштовної безпеки закінчується.
Індія – $92,1 млрд, 3,2% світових витрат при економіці 3,52% ($4,13 трлн).
Коефіцієнт – 0,91.
Делі піднялося на 5-те місце у світі, обігнавши Британію. Витрати зросли на 8,9%, спричинено конфліктом з Пакистаном у травні 2025 року, де застосовували бойові літаки, дрони і ракети. Індія робить те ж саме, що Китай, але з відставанням на 20 років – нарощує продуктивну економіку, не пхаючи передчасно гроші у військові капітальні видатки. Ще один кандидат на роль регіонального центру наступного циклу.
Південна Корея – $47,8 млрд, 1,7% світових витрат при економіці близько 2% ($1,9 трлн).
Коефіцієнт – 0,85.
Сеул – кейс окремого розгляду. Тримає мінімальні витрати відносно економіки, але при цьому збудував одну з найпотужніших оборонних індустрій планети: акції Hanwha Aerospace злетіли на 193% за 2025 рік, Hyundai Rotem – на 278%, LIG Nex1 – на 91%. K9, K2, KF-21 продаються по всьому світу. Корея нашіптом стала арсеналом тих, хто відмовився від російського і не може дочекатися американського. Класична модель “виробника”, як називав це Арріґі – продавати засоби виробництва, не сповзаючи у роль великого замовника.
Окрема категорія: ті, у кого вибору немає
Ізраїль – $48,3 млрд, 1,7% світових витрат при економіці $0,55 трлн (0,47% світу).
Коефіцієнт – 3,56.
Найвищий серед “нормальних” країн. Військові витрати знизилися на 4,9% через припинення вогню з ХАМАС у січні 2025-го – але навіть зі зниженням залишилися на 97% вище за рівень 2022-го. Це гарнізонна економіка. Не може дозволити собі коефіцієнт 1, бо стіна Голанів і кордон з Газою не зникнуть від того, що Кнесет ухвалить мирний бюджет.
Польща – близько $47 млрд, 4,5% ВВП.
Коефіцієнт перевитрачання понад 2.
Польща продовжує підтримувати один з найвищих оборонних тягарів у НАТО, витрачаючи 4,5% ВВП на військо. Зростання на 23% за рік. Варшава робить те, що мала би робити Москва, якби була нормальною державою – готується до можливого конфлікту з реальним ворогом, не вигаданим. Поляки розуміють географію краще за німців і британців: між ними і російським флагом – двісті кілометрів рівнини.
Туреччина – $30 млрд, близько 1% світових витрат при економіці близько 1,2 трлн.
Коефіцієнт – близько 0,9.
Туреччина наростила витрати на 7,2%, частково через військові операції в Іраку, Сомалі та Сирії. Анкара робить те ж, що Корея – конвертує військові витрати у промислову політику. Bayraktar, Atmaca, Akinci – турецький ВПК став експортним брендом за десятиліття. Реджеп Ердоган, попри весь хаос його правління, тут діяв за класичною моделлю Кольбера: купуй у нас зброю, отримай Туреччину як союзника.
Україна – $84,1 млрд, 2,9% світових витрат при економіці близько $0,21 трлн (0,18% світу).
Коефіцієнт – 16,1.
Найвища частка ВВП на оборону у світі – 40%. Як частка ВВП, Україна є найбільшим у світі військовим витратником на 40%, четвертий рік війни проти російського вторгнення. Це навіть не “перевитрачання” в арріґіанському сенсі. Це окрема категорія: екзистенційна мобілізація, при якій метрики мирного часу втрачають сенс. Коли ти арена, на якій великі гравці вирішують, чий цикл триватиме далі, твої цифри виходять за рамки моделі.
Хто розумний, хто йде на дно?
Якщо прибрати з рівняння країни у війні: Україну і Росію – картина буде наступною.
Розумно витрачають – тобто значно менше своєї економічної ваги – Японія (0,59), Південна Корея (0,85), Франція (0,86), Індія (0,91), Британія і Німеччина (0,92), Туреччина (близько 0,9). Це країни, які або продовжують жити під чужим парасольком, або інвестують у власну оборонну індустрію як галузь експорту, або поки що не мають екзистенційної причини напружуватися.
Перевитрачають у міру вимушеної необхідності – США (1,27), Польща (понад 2), Ізраїль (3,56). Це або імперія, що захищає глобальну позицію, або країна на лінії фронту, або перманентна гарнізонна держава.
Йдуть на дно – Росія (3,04). Бо її коефіцієнт не виправдовується ні позицією гегемона, ні фронтовим становищем у класичному сенсі. Це коефіцієнт країни, яка вже не утримується на власній продуктивній базі. Москва дає 7,5% ВВП на війну при економіці 2,17% світового ВВП – такий розрив можна закрити тільки канібалізмом внутрішніх ресурсів. Резерви Фонду національного добробуту тануть, нафтогазові надходження падають, ставка ЦБ задушила приватний сектор, інфляція не відступає. У 2026-му оборонка має зрости ще – і це при тому, що джерел нових надходжень не з’явилося. Класична динаміка циклу, що видихається.
США – окрема історія. Технічно перевитрачання помірне (1,27), але траєкторія тривожна: пропозиція Трампа на $1,5 трлн на 2026-й означає різке збільшення коефіцієнта. Це і є фінансіалізація: гроші є, але вони дедалі більше виштовхуються у непродуктивний військовий сектор, тому що для продуктивних інвестицій треба політичний консенсус, якого немає, а для оборонки достатньо стандартної формули “Китай загрожує – голосуйте”.
Китай ще не претендент-в-дії. Це претендент-у-засаді. 0,70 – це коефіцієнт країни, яка ще не вирішила, що пора виходити з тіні. Японія 1930-х мала схожі цифри до Маньчжурської авантюри. США 1900-х – до Іспано-американської війни. Сама низькість коефіцієнта означає, що порох накопичений, а спалаху ще не було.
Що це означає на практиці?
Дивитися на абсолютні цифри військових витрат – тобто хто скільки доларів витратив – це бачити поверхню.
Дивитися на коефіцієнт перевитрачання – відношення частки у світовій оборонці до частки у світовій економіці – це бачити фазу циклу.
Імперія перевитрачає в абсолюті, але це симптом, а не сила. Претендент недовитрачає, але це симптом сили, а не слабкості. Паразит-у-конвульсіях перевитрачає у три рази при економіці, що не тягне таких амбіцій, – це симптом виходу з системи.
Україна перевитрачає у 16 разів – це симптом того, що на тобі вирішується доля епохи.
Світ 2025 року – це світ, у якому американський цикл накопичення видихається на наших очах, китайський накопичує без поспіху, російський завершує свою останню конвульсію, а навколо них Японія, Німеччина, Польща, Британія, Корея, Індія, Туреччина перебудовують свої довгострокові розрахунки під нову конфігурацію, де гарантій більше не буде нічиїх. Це момент між гегемоніями. Арріґі писав, що такі моменти завжди є періодами війн. Цифри SIPRI це підтверджують.
